Протидія булінгу

 

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ

та відповідальних служб та органів

  • 49705 - Центр психологічноїслужбиВідділуосвіти
  • 0636794307  -  Черговачастина ВП № 1 Бучанського районного відділення Національної поліції
  • 48312 - Сектор служби в справах дітей та сім'ї  Центру соціальнихслужб БМР
  • 48307 - Сектор соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю  Центру соціальних служб БМР
  • 0800 500 225, 116 111 - Безкоштовна гаряча лінія з захисту прав дитини
  • @kiberpes_bot - Інтерактивний бот у Telegram і Viber
  • Tellme.com.ua - Безкоштовна анонімна психологічна підтримка 24/7
  • «Гаряча кнопка» – http://old.la-strada.org.ua/

 

 

БУЛІНГ У ДИТЯЧОМУ САДКУ — МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ

 

  • Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся з пам’ятки, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг та як змінюється поведінка дитини

    ЯКІ ВИДИ 

    Булінг (від англ.tobull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. 

    Булінг може проявлятися як тиск: психологічний; фізичний. 

    Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

     

  •  ХТО ПРОВОКУЄ 

    Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: 

    1) педагог або помічник вихователя: 

    – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки; 

    – глузує із зовнішнього вигляду дитини; 

    – образливо висловлюється про дитину чи її батьків; 

    – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини; 

    2) батьки або члени сім’ї: 

    – б'ють та ображають дитину вдома;

    – принижують дитину у присутності інших дітей;

    – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

    – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має особливості в розвитку). 

    Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі

    ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ

    Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

    1) вдома:

    – не хоче одягатися вранці;

    – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

    – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

    – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт; 

    – не контактує з однолітками у дворі;

    – грає наодинці в парку; 

    2) в дитячому садку: 

    – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо; 

    – усамітнюється при будь-якій нагоді; 

    – часто губить свої іграшки або речі; 

    – бруднить чи псує одяг; 

    – грає поламаними іграшками; 

    – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі; 

    – не має друзів у групі. 

    Алгоритм дій працівників закладу освіти у випадках виявлення булінгу:
    • Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, педагогам, психологу або безпосередньо завідувачу.
    • Батьки дитини можуть звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.
    • Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
    • Після отримання звернення батьків дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.
    • Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставин булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
    • До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи.
    • У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

    У випадку виявлення фактів насильства у відношенні до дітей слід звертатись:

    • до керівника закладу;
    • до поліції за номером 102;
    • до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;
    • на телефони«гарячих ліній»:0-800-500-333 дитяча гаряча лінія центру «Ла страда – України»; 0-800-500-335 національна гаряча лінія з питань запобігання насильству